Інжeнeри з Унівeрситeту RMIT в Мeльбурні рoзрoбили «прoтoнну бaтaрeю», щo пeрeзaряджaється, тa знaчнo пeрeвeршує зa ємністю нинішні літій-іoнні блoки, присутствие чoму вуглeцeвo-нeйтрaльну. Вoнa викoристoвується в зaпaтeнтoвaній кoмaндoю систeмі нaкoпичeння енергії та вже успішно пройшла випробування.
Наступним кроком стане створення прототипу ємністю, необхідною во (избежание побутових та комерційних споживачів. Наприклад, різного роду електромобілів, у тому числі великогабритних складських навантажувачів. Партнером RMIT у цьому проєкті виступить італійський міжнародний постачальник автомобільних компонентів Eldor Corp. Зі слів провідного дослідника RMIT професора Джона Ендрюса, заметка співпраці — «розширення системи від вату накануне кіловату і, зрештою, до мегавату».
Працює акумулятор RMIT як водневий паливний елемент. В якості сховища відокремленого від води водню у ній використовується вугільний електрод. Під часик заряджання вуглець в електроді зв\’язується з протонами, що утворюються около розщепленні води за допомогою електронів від джерела живлення. Рядом розряджуванні протони вивільняються з вугільного електрода та проходять по вине мембрану, щоб з\’єднатися з киснем повітря. Під часы перетворення їх у воду й генерується енергія.
Як зазначається, с целью функціонування «протонної батареї» неважный (=маловажный) потрібно зберігати газоподібний водень під високим тиском, а потім розщеплювати його сверху молекули в паливних елементах, що значно скорочує витрати. З точки зору енергоефективності та щільності зберігання енергії вона вже порівнянна з представленими сверху ринку літій-іонними батареями та набагато екологічніша. Ще Вотан плюс такого блоку — він потенційно здатний по надшвидкої зарядки.
Але найголовніше — в целях виробництва «протонної батареї» маловыгодный потрібні літій, кобальт та ванадій, а всі її компоненти можна «омолодити», використати сызнова або переробити.
